Проекти та правила

Назвіть ім’я під час збереження чи пошуку, і проєкт існує з того моменту — без структури папок, без налаштувань; створення коштує десяти повідомлень. Кожен проєкт має власну пам’ять, власні знання та власний фокус, заданий однорядковою метою. Локально зберігання — це ваш власний диск і ваша особиста справа; хостовано ваш план має визначений обсяг, який можна збільшити за потреби. Пам’ять вашого застосунку — це просто ще один проєкт, що працює на тому самому механізмі.

Кожен проект – це спеціаліст. Він має власну пам’ять, власні правила, власну історію рішень. Коли ви відкриваєте сесію в ньому, ваш агент вже має необхідну інформацію – правила, поточна ситуація, що було вирішено минулого тижня. Вам не потрібно все пояснювати заново чи нагадувати. Інформація вже є.

Сума, яка покриває решту проекту

Найціннішою хвилиною під час роботи з продуктом є та, яку ви витрачаєте на встановлення правил проекту. Запишіть їх один раз — як виконується цей проект, що має значення, чого слід уникати — і кожна наступна сесія автоматично буде їх знати.

Ви ніколи не розповідаєте історію свого проекту двічі — ані новому агенту, ані на іншій машині. Цю хвилину витрачають лише один раз, і агент, який прийде завтра, вже знає все.

Примітки: де зупинилася остання сесія

Ваш агент складає власну передачу справ — на якому етапі робота, що є активним, що буде далі — одна примітка на сесію на проєкт, зберігаються останні п’ять. Наступна сесія починається з неї. Ви вмикаєте ПК, кажете «continue», і робота триває з того місця, де зупинилася.

Рівень команди, за вашими умовами

Коли ви діліться, ви діліться на своїх умовах. У розміщеній пам'яті ключ не обов'язково має бути всемогутнім. Обмежте його обраними проєктами, лише для читання або для читання й запису — потрібна форма для підрядника, CI-завдання чи агента з однією метою, якому немає діла до решти вашої роботи. Ваш brain, ваші правила, ваші ключі.

Команди людей. Підрядник отримує ключ, який дає доступ до проекту клієнта та нічого більше. Коли угода закінчується, ви скасовуєте один ключ — а не розбираєте спільну пам’ять.

Флоти агентів. Завдання в CI, дослідницький бот, агент з однією функцією — кожен отримує саме ту кількість пам’яті, яка потрібна для виконання його завдання. Агент, який може лише читати, ніколи не зможе видаляти дані.

Кілька ременів безпеки, одна пам’ять. Запустіть Claude Code, OpenClaw та Codex проти одного й того ж Brain — але надайте кожному свій власний ключ, який визначатиме ступінь вашої довіри до нього. Автономний агент, який постійно підключений та спілкується з зовнішнім світом, матиме лише право на читання у одному проекті; ваш основний інструмент матиме доступ до всього. Спільна пам’ять без радіус ураження — проблема, з якою стикається кожна система з кількома агентами; вона вирішується там, де це належить.

Видалення є навмисним.

Видалення є навмисним. Усе, що ви зберігаєте, ви можете видалити — проект, точну фразу чи весь обліковий запис — з панелі, під власною ідентичністю. Видалення проекту забирає з собою його історію; видалення облікового запису повністю знищує зашифровану пам’ять. Те, що агенти можуть і не можуть торкатися, — окреме питання, і коротка відповідь на нього наведена нижче.

Різниця між тим, що ви кажете, що зробите щось, і самим виконанням цього — ось де тихо гине робота. The Ledger заповнює цю прогалину. Оскільки ваші розмови архівуються, він стежить за намірами та перетворює кожен з них на рядок, який чекає на вас.

Скажіть «перевір реєстр», і ваш агент виводитиме рядки по одному — на кожен ви відповідаєте одним словом. Ті, з якими ви закінчили, зникають; решта залишаються, доки ви з ними не розберетеся — або доки пізніша робота не покаже, що вони виконані, відкинуті чи обійдені, і тоді вони зникають самі. Жодних статусів, жодної застарілої дошки; купа лише зменшується. Ніщо задумане не зникає непомітно.

Пам'ять проекту є приватною для цього проекту. Процедура належить усьому, що ви робите. Напишіть markdown-посібник один раз, збережіть його для всього облікового запису, і будь-який агент у будь-якому проекті на будь-якій машині зможе його отримати та слідувати йому — розгортання, щотижневий звіт, перекладацький запуск — усе однаково щоразу.

Ви записуєте робочий процес один раз і більше ніколи. Посібники ніколи не обрізаються. Наочний приклад — атлас: ваш агент малює карту всієї вашої системи у вигляді посібників, а правило каже кожній сесії, що вони там є. Посібники та атлас →

Кожен проєкт ізольований. У нього свої відібрані записи, свої правила, свій граф, свої нотатки, свій план, свій Журнал. Загальні правила стоять над усіма ними й сягають кожного проєкту; власні правила проєкту стосуються лише його. Інструкції — єдина полиця, спільна для всього облікового запису, адже процедура, написана один раз, призначена для використання будь-де.

Два клієнти означають два проєкти і два ключі. На розміщеній пам'яті ключ, обмежений одним проєктом, не може бачити інший, не може шукати в іншому, і не може дізнатися, що інший існує. Єдине, що коли-небудь дивиться через межі — це те, що ви самі запитуєте: пошук, виконаний без вказівки проєкту, і пропозер, коли він вважає, що сесію було записано не в тому місці.

Ніщо не перетікає, якщо ви самі про це не попросите.

Правила — це постійні інструкції, що завантажуються з більшістю повідомлень. Решта брифінгу надходить на початку сесії: що таке кожен проєкт, де зупинилися останні сесії та покажчик того, що відомо — усе вже перед вашим агентом ще до відповіді. Задавайте правила для всього, що ви робите, або для окремого проєкту, і вони формують роботу кожного агента всюди. Збереження чи зміна правила коштує одне повідомлення; видалення — безкоштовне.

Правила — це програма куратора.

Під час роботи пам'ять читає сказане й залишає те, що знадобиться майбутній сесії: рішення зберігаються, змінені факти вносяться, твердження, які реальність обійшла, видаляються. Ваші правила — це програма, що підказує їй, що має значення. Ви один раз пишете закон, і він застосовується без нагадувань.

Ви ніколи не зберігаєте його.

Жодного збереження, жодних тегів, жодного ритуалу «запам'ятай мій контекст». Кураторство відбувається під час роботи, а не тоді, коли ви згадаєте попросити. Ви ніколи нічого не розкладаєте по поличках — а пам'ять робить свою роботу незалежно від того, чи хтось згадав її запитати. Сховище, до якого агента треба просити заглянути, не краще за готовність моделі запитати; це ж робить роботу саме собою.

Єдине, чого жодна модель не може торкатися

Архів необроблених розмов є оригінальним записом, і жоден агент не має до нього доступу. Загрозою є ваш власний агент — помилка чи зловмисна інструкція, прихована в тому, що йому доручили прочитати, — але він все одно не може видалити жодного повідомлення чи зачепити вашу нещодавню історію. Архів залишається вашим.

← Як це працює Скажіть своєму агентові встановити це